Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї сім’ї
Коли - небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, бути людиною
У моїх очах все виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? Коли? Чому?
Мої руки ще маленькі, тому не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, пишу або кидаю м’яча
Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб Щоб розвиватися, мені потрібно ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті
Прошу, не виконуйте все за мене, бо я виросту з переконанням у своїй неспроможності виконати завдання згідно з вашими очікуваннями
Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть, будь-ласка, кращому. Пам’ятайте, що ми разом не випадково, ми маємо допомагати один одному
Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки
Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть, що ви також мене любите!