Земля поступово стає перенаселеною. Сьогодні на планеті мешкає понад 6 мільярдів людей. Якщо населення і надалі зростатиме такими темпами, до середини цього століття на Землі буде 10 мільярдів чоловік. Головною причиною швидкого зростання населення є те, що людей народжується більше, ніж помирає. Сучасна медицина досягла величезних успіхів у лікуванні багатьох хвороб і сприяла зростанню тривалості життя людини; водночас рівень народжуваності залишається високим, особливо в країнах Азії та Африки. Життя людей кардинально відрізняється від життя інших живих істот на планеті. Люди вирощують сільськогосподарські культури, переробляють їх, запаковують продукти харчування та перевозять їх на далекі відстані. Завдяки транспортним засобам люди можуть діставатись у віддалені місця за короткий час. Для цього, а також для забезпечення людей теплом і освітленням, використовуються різні види палива. На відміну від тварин, люди намагаються пристосувати довкілля до своїх потреб, споживаючи величезні обсяги ресурсів та енергії. Все це допомагає зробити життя людей комфортнішим, але може завдати серйозної шкоди екосистемам, в яких вони живуть. Збільшення чисельності населення викликає потребу в подальшій, інтенсивнішій експлуатації ресурсів Землі. Що більше людей, то більше споживається енергії, а це призводить до екологічних проблем на кшталт глобального потепління (парникового ефекту), кислотних дощів, виливів нафти, накопичення радіоактивних відходів. Зростання населення також означає, що підвищується попит на їжу та питну воду, а відтак зростає потреба у нових орних землях. Зайнявши всю наявну орну землю, люди починають застосовувати хімічні добрива, щоб збільшити врожаї. Однак після помітного початкового підвищення продуктивності, врожайність падає через ерозію та засолення ґрунтів. Проблема перенаселення є серйозною, проте її можна вирішити. Те, що сьогодні відомо про взаємозв’язок між чисельністю населення та здатністю екосистем забезпечувати людей необхідними ресурсами, матеріалами та прийнятними умовами життя, дозволило багатьом країнам вжити заходів для врегулювання цього процесу. Позитивними прикладами є успішні програми, запроваджені у Таїланді та Китаї. Більшість європейських країн не мають цієї проблеми через нульовий приріст населення. Водночас у тих країнах, де не було вжито заходів для врегулювання чисельності населення, природа сама почала контролювати кількість людей, іноді у дуже жорстокий спосіб. Типовими прикладами є африканські країни Ефіопія та Сомалі, де різкий приріст населення призвів до знищення лісів на величезних територіях і деградації родючих земель. Це, в свою чергу, спричинило численні посухи та масовий голод. Саме тому одним з пріоритетних завдань сучасних національних урядів і міжнародних організацій є запровадження розумного контролю чисельності населення. Ця проблема тісно пов’язана з необхідністю захищати екосистеми, в яких ми живемо. Нульовий або негативний приріст населення, характерний для більшості європейських країн, також є серйозною демографічною проблемою. Зокрема в Україні скорочується загальна чисельність населення, передусім працездатного віку; збільшується кількість пенсіонерів, а тому зростає навантаження на осіб працездатного віку; зростає потреба активно залучати імігрантів, щоб компенсувати природне скорочення населення; підвищується загроза істотної зміни етнічної структури населення, а отже, культурного, релігійного і ментального середовища.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ,ЩО? У 1960 р. для задоволення потреб людства у ресурсах було достатньо половини території Землі. У 1987 р. для цього вже була потрібна ціла планета, у 2003 р. — вже 1,25 планети. Тобто, для задоволення зростаючих потреб людства однієї планети вже замало. Північна Америка та Європа споживають 80% усіх ресурсів планети, а живе тут не більше 30% населення. Всім іншим країнам залишається всього 20% ресурсів, попри те, що там мешкає майже 70% населення планети. Кожен рік в одній з розвинутих країн жінки купують косметики на таку суму грошей, що їх вистачило б для того, щоб забезпечити всіх мешканців Африки чистою питною водою. Ми знижуємо негативний вплив на природу, якщо купуємо місцеві продукти. Щоб на наш стіл потрапив, наприклад, еквадорський банан, необхідно вирубати ділянку тропічного лісу, обробити ґрунт хімічними речовинами, зібрати врожай та спакувати його для довгого перевезення, витратити пальне на транспортування через океан, кілька разів перенести ящики з одного виду транспорту на інший. |
|
|
