Існує думка, що діти – це квіти нашого життя. Тоді про деяких з них можна говорити, що вони метелики, оскільки не можуть всидіти на місці, їм потрібно весь час перелітати з місця на місце. 

Тож,якщо дитина більшу частину дня не сидить на місці, віддає перевагу рухливим іграм( але якщо її зацікавити, може почитати книжку, зібрати пазл тощо), швидко і багато говорить, задає нескінчену кількість запитань. Неспокійна, непосидюча, неагресивна, але випадково чи в запалі конфлікту може відлупцювати  свого  "колегу”,  хоча  сам рідко провокує  скандал, то цій дитині притаманна  АКТИВНІСТЬ - тобто енергійна діяльність.Активність завжди була і залишається ознакою здорової дитини, яка сповнена сил і енергії. І це чудово, якщо до цього слова не додається префікс „гіпер”, що в перекладі з грецької означає „перевищення норми”. 

  Гадаю, будь-кому з вас знайома ситуація, коли на уроці якийсь учень 

1. Має неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина «корчиться», «звивається».

2. Не вміє спокійно сидіти на місці, коли це потрібно.

3. З легкістю відволікається, перемикаючись на сторонні стимули.

4. Має нетерпіння, невміння чекати своєї черги під час ігор і в інших ситуаціях у колективі (заняття в школі, екскурсії тощо).

5. Не вміє зосередитися: на запитання часто відповідає не замислюючись, не вислухавши до кінця.

6. Має труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або нестачею розуміння) під час виконання запропонованих завдань.

7. Ледь-ледь зберігає увагу під час виконання завдань або ігор.                                         

8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

9. Не вміє грати тихо, спокійно.

10. Балакає .

11. Заважає іншим, чіпляється до оточуючих (наприклад, втручається в ігри інших дітей, чіпає чужі речі).

12. Часто складається враження, що дитина не слухає звернені до неї слова.

13. Дитина часто губить речі, необхідні в школі та вдома (іграшки, олівці, книги та ін.).

14. Здатен робити небезпечні дії, не замислюючись про наслідки. При цьому дитина не шукає пригод або гострих відчуттів .

Наявність у дитини, принаймні, восьми з названих вище  чотирнадцяти симптомів є підставою для діагностування СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивності).  Саме цей синдром, як правило, проявляється в ранньому дитинстві, частково «винен» в існуванні антисоціальних і агресивних людей.      Через нездатність засвоїти правила, а тим більше наслідувати їх такий учень стає порушником дисципліни. І ми,педагоги, при цьому починаємо  твердити, що такі діти не піддаються соціалізації, погано адаптуються в  школі. Вони – джерело постійних конфліктів і непорозумінь. Саме такі діти з легкістю можуть приохотитися до алкоголю і наркотиків, скоїти злочин, і навіть звести рахунки з життям…Що ж говорити, коли темп життя зростає?  Підвищуються  вимоги до самостійності учнів. Нічого вже не можна списати на «дитячі помилки». Ніхто не зважає на емоційну незрілість та імпульсивність. На тлі всього цього у дітей, що потребують особливого ставлення до себе, виникають проблеми емоційного характеру: відчуття страху, пригніченість, низька самооцінка. Дитину турбує антипатія оточення, причини якої він не може зрозуміти. Вчителі, а деколи й батьки, від незнання бачать один вихід – перевести дитину на індивідуальну форму навчання. Ось так просто. Без зайвих проблем. Але насправді – це неправильний шлях . Бо є й зворотний бік медалі.

У цих дітях , як і в будь – яких інших, разом із усіма відхиленнями від норм можна знайти  багато всього хорошого. Вони безпосередні та веселі.Ми всі пам'ятаємо героя мультфільму Петрика П’яточкіна. Він прототип українського хлопчика, який не може всидіти на місці. Єдина помилка в мультфільмі – Петрик швидко виправляється. Але насправді цей мультфільм говорить, що Петрик може бути добре адаптований, якщо ним займатися, якщо дарувати йому багато опіки і турботи. А у популярному сьогодні мультику «Маша і ведмідь» бачимо, Машу – аварію, до якої, між іншим, в принципі спокійно ставиться бідолашний ведмідь і направляє дії маленької бешкетниці у правильне русло. І з цього, навіть виходить щось позитивне. Хоч це і мультик, але ж висновки можна зробити. Ці діти можуть мати щасливе майбутнє. Але, на жаль, і про це говорить наука, також багато дітей можуть мати серйозні проблеми, їхнє життя може перетворитися на аварію, якщо їм вчасно не допомогти.              Наявність у дитини гіперкінетчиного розладу значно підвищує ризик виникнення вторинних проблем, таких як:

•Проблеми з шкільною успішністю в школі;

•Проблеми з антисоціальною поведінкою та кримінальними діями, приналежністю до антисоціальних угрупувань - як у дитинстві, так і в підлітковому та дорослому віці;

•Проблеми у міжособистих стосунках, соціальна ізоляція - як у дитинстві, так і в дорослому віці;

•Проблеми з психічним здоров'ям - значно підвищений ризик багатьох психічних розладів у дітей та дорослих з гіперкінетчними розладами, зокрема таких, як зловживання/ узалежнення від психоактивних речовин, тривожні розлади, розлади настрою, особистості та ін.

     Що може вчитель? Для кращої адаптації дитини вчитель повинен стати її партнером. Крім того:

•Біля 50% труднощів у читанні можна уникнути, якщо діти проходять належну підготовку у дитячому садку . 

•Багато дітей мають труднощі з ідентифікацією звуків, таким чином треба використовувати багато фонетичних вправ. 

•Для молодших школярів добре використовувати великі яскраві букви, багато наочності 

•В деяких випадках, особливо при підготовці до школи, корисною може також бути методика глобального читання, коли діти запам’ятовують цілі слова, для деяких дітей, особливо з мозаїчним (нерівномірним) типом розвитку вона є дуже дієвою, але це все дуже індивідуально 

•Під час читання, як і під час іншої діяльності дитину з ГРДУ краще посадити серед  успішних спокійних учнів. 

•Використовуйте кількаразове повторення прочитаних слів 

•Ефективним є хорове відпрацювання нових слів 

•На більш старшому етапі навчання на перший план виходить розуміння прочитаного та швидкість читання, добре давати дитині перечитувати невеличкі відрізки тексту та задавати негайно питання по змісту. 

•Краще використовувати тексти поділені на окремі частини, добре повертатися до змісту тексту протягом кількох уроків 

•На всіх етапах навчання корисним є використовувати тексти для читання в яких наявний попередньо вивчений лексичний та змістовий матеріал 

•Заохочуйте учнів використовувати свою уяву, попросіть їх уявити, те що вони читають 

•Задайте ключове питання, відповідь на яке вони мають знайти протягом читання 

•Напишіть план, основні ідеї тексту на дошці  та попросіть учнів знайти у тексті і зачитати речення які ілюструють ці ідеї 

•Можна поділити текст на частинки та розподілити їх між групою учнів. Дайте час на вивчення тексту та попросіть прокоментувати у групі події за заздалегідь складеним планом, це мотивує учнів до запам’ятовування та ретельної роботи, оскільки вони несуть відповідальність не лише за себе, а за всю групу 

•Використовуйте техніки кооперативного навчання, дайте дитині напарника для читання, попросіть учнів прочитати текст, потім задати одне одному питання щодо прочитаного 

•Використовуйте інтерактивні технології, рольові ігри за мотивами прочитаного, тощо 

•Дозвольте дитині, що має труднощі прочитати текст пошепки, це підвищить якість засвоєння матеріалу 

•Вчіть розрізняти головну ідею та другорядні деталі тексту 

•Після читання проведіть детальний аналіз тексту та обов’язково попросіть учнів зробити висновки .

                                                                  Як покращити письмові навички 

•Організуйте робоче місце дитини, письмові вправи повинні виконуватися у  тихому, затишному приміщенні 

•Встановіть часові рамки виконання завдання, активно використовуйте систему заохочень для досягнення продуктивності при виконанні письмового завдання 

•Виконуйте цікаві вправи, які пов’язані з написанням складних слів. Наприклад, поділіть слово на склади та нехай діти вимовляють їх по черзі. Учень сам визначає наступного учасника. Це лише              один із прийомів. 

•Складіть словничок складних слів та нехай діти переглядають та прописують деякі з цих слів регулярно. 

•Повторюйте написання найбільш непростих слів та виразів часто, можна виділити місце на дошці, де писати ці слова великими кольоровими буквами та залишати їх на певний період, поки діти              не засвоять правопис 

•Організуйте діяльність учнів чітко, вони повинні знати коли протягом уроку в них письмові вправи, краще в середині уроку, та виконувати їх старанно в спокійній обстановці 

•За потреби зменшуйте обсяг завдання для гіперактивної дитини 

•Корегуйте кількість письмового домашнього завдання для гіперактивної дитини у відповідності до її можливостей 

                                                              Як покращити успішність з математики 

•Використовуйте наочні матеріали, палички, кубики, рахівниці, елементи матеріалів за методикою Монтессорі (яка до речі дуже дієва саме для навчання математиці) 

•Представляйте навчальний матеріал та завдання використовуючи приклади і ситуації з реального життя (наприклад розділити пакунок в якому 42 печива, поділити його на 8 дітей, дорівнює 5                кожному та 2 залишиться) 

•Проводити аналогії з якимись сталими величинами, наприклад чотири чверті (по 25 коп.) складають гривню. 

•Вчити дітей робити записи по ходу виконання роботи, малювати графіки діаграми, тощо, це допомагає зафіксувати проміжний момент у виконанні завдання 

•Дозволяти використання калькуляторів для перевірки також може бути корисним, якщо у школі вони не заборонені 

•Використовуйте уяву та асоціації дитини для запам’ятовування фактів, кроків у вирішенні завдань та математичного лексикону 

•Можна використовувати маленькі віршики, пісеньки для запам’ятовування наприклад таблички множення 

•Попросіть дітей носити з собою таблички з математичними правилами та прикладами до них 

•Практикуйте постійне коротке повторення вже вивчених правил. 

•Давайте можливість учневі змагатися з самим собою, не з іншими у виконанні завдань, заведіть картку на якій будете фіксувати прогрес учня, не показуйте її класу. Ця техніка може бути доволі             мотивуючою 

•Повертайтеся до основних моментів вже вивченого матеріалу знову і знову.

      Як бачите, нічого особливого, чи «чогось такого» використовувати не треба. Треба лише бути трохи уважнішими у роботі з дітьми що мають ГДРУ. Крім того;

. Регулювання очікувань:

• пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не відразу, а через деякий час;

• пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування (медикаментозної терапії), але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

Тому необхідно проводити роботу із сім’ями, які мають таких дітей. Для їхніх батьків є окремі поради, домінуючою з яких є увага до дитини, ласка., любов, терпимість.

  Оскільки гіперактивні діти дуже імпульсивні, їх несподівана дія, яка іноді носить навіть провокаційний характер, може викликати занадто емоційну реакцію дорослого. У будь-якій ситуації потрібно залишатися  спокійними, хоча ми всі розуміємо, наскільки важко це робити. Але слід пам’ятати : немає холоднокровності — немає переваги! І перш ніж реагувати на неприємну ситуацію, треба зупинитись  на декілька секунд (наприклад, злічити до десяти). І тоді, уникнувши емоційного спалаху, ми  можемо уникнути і відчуття провини за прояв своєї слабкості, і зможемо  краще зрозуміти дитину, яка так потребує нашої підтримки.

Цікаво, що з вуст фахівців як приклади людей з гіперактивністю звучать такі імена, як прем'єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль, восьмиразовий олімпійський чемпіон із плавання в Пекіні Майкл Фелпс або співак Роббі Уїльямс… Насправді цей список можна продовжувати і продовжувати. Тож якби свого часу суспільство відштовхнуло цих людей, світ не дізнався б їхніх імен. Можливо і серед наших «живчиків» є майбутні президенти, спортсмени, співаки, вчені, яким сьогоднішня гіперактивність допоможе досягти таких успіхів. 

Між іншим, до підліткового віку, а у деяких дітей — і раніше, гіперактивність зникає. За спостереженням більшості лікарів і психологів, загальна рухлива активність із віком зменшується, а виявлені невротичні зміни поступово нівелюються, у мозку дитини з'являються зв'язки, яких не було, або вони були порушені. Важливо, щоб дитина підійшла до цього віку без вантажу негативних емоцій і комплексів неповноцінності. Отже, все — у наших руках.