1.Найважливішими факторами, що визначають потенційну місткість екосистем, є вода, їжа, помешкання та достатній життєвий простір.
2.Поняття «потенційна місткість» стосується всіх живих істот, окрім людей.
3.Тваринам і рослинам важче пристосуватися до значних змін у довкіллі, ніж людям.
4.Діяльність людини не впливає на потенційну місткість екосистем.
5.Сьогодні екологічні проблеми нерідко породжують напруження у відносинах і навіть конфлікти.
6.Для того, щоб уникнути ускладнень і критичних ситуацій, потрібно розглянути всі економічні, соціальні та політичні
фактори заздалегідь.
7.Говорячи: «Ми позичаємо природу у наших дітей», люди мають на увазі, що дітям доведеться більше працювати на присадибній ділянці.
8.Дітям не варто турбуватися про довкілля. Цими питаннями опікуються дорослі.
Відповіді:
1. Так 2. Ні 3. Так 4. Ні 5. Так 6. Так 7. Ні 8. Ні
Люди не живуть поодинці: ми всі є членами суспільства. Суспільство забезпечує нас товарами, дахом над головою, роботою, розвагами та великою кількістю інших речей, потрібних людині. Водночас забезпечення цих функцій відчутно впливає на довкілля.
Виробництво енергії, видобуток газу, водопостачання, транспорт і сільське господарство шкодять довкіллю так само, як гірнича промисловість, будівництво та металургія. Разом із збільшенням обсягів виробництва та споживання в країнах Європи постійно зростає їхній вплив на довкілля. Їжа та напої, приватний транспорт і житло (у тому числі будівництво та споживання енергії) — це ті сегменти споживання, які найбільше впливають на довкілля впродовж їхнього життєвого циклу.
Сьогодні в Європі утворюється дедалі більше відходів. Обсяги побутових відходів щороку збільшуються (в середньому на 2%). У різних країнах обсяги відходів коливаються від 0,5 до 18 тонн на особу. Майже 4% таких відходів є шкідливими, тобто становлять загрозу для здоров’я людини та для довкілля. В багатьох європейських країнах гостро стоїть проблема належного збирання та безпечної утилізації відходів.
Відтак викликом для європейців є необхідність розірвати порочне коло, що пов’язує економічне зростання з впливом на довкілля, який має місце внаслідок надмірного споживання, незбалансованого використання природних ресурсів і утворення відходів.
Навряд чи можна вважати наявність комп’ютера в кожній оселі показником економічного успіху, якщо одночасно ми продовжуємо знищувати рідкісні види рослин і тварин, вирубувати ліси, руйнувати гори, забирати воду з річок, вкривати асфальтом рівнини, змінювати клімат, забруднювати повітря та шкодити власному здоров’ю. Існує нагальна потреба у знаходженні та підтриманні розумної рівноваги у складних зв’язках між економікою та екосистемами, потенціал яких не безмежний.
Тому зростатиме кількість звернень до політичних інституцій з вимогами спрямувати процес погіршення стану довкілля у зворотний бік. Забезпечення збалансованого (сталого) розвитку суспільства набуватиме дедалі більшого значення й стане
пріоритетом у міжнародній політиці.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ,ЩО:
У I ст. до нашої ери ліси займали 51% площі сучасної України, степи — 32%, луки — 0,5%, болота — 3%, водні угіддя — 4%, солончаки й солонці — 2,5%, решта 7% — поселення та орні землі.
Наприкінці XX ст. природна рослинність займала 30% території України (ліси — 14%, степи — 0,5%, луки — 11%, болота — 1%, водні угіддя — 2%, солончаки й солонці — 1,5%), орні землі, техногенні ландшафти та поселення — майже 70%, тобто в 10 разів більше, ніж у I ст. до нашої ери.
Станом на 1989 р. Україна, займаючи лише 2,7% території СРСР і маючи 18% його населення, давала 30% загальносоюзної продукції чорної металургії, 50% залізної руди, 25% вугілля, 18% хімічної продукції.
Наслідком інтенсивного розвитку енерго- та ресурсоємних галузей економіки стало те, що в Україні, яка займає
менше 1% суходолу світу, було сконцентровано близько 5% світового забруднення довкілля.
Внаслідок будівництва Дніпровських водосховищ було затоплено понад 700 тис. га родючих земель, на яких, зокрема, можна було щорічно одержувати близько 1 млн т зерна; знищені сади та городи могли б щорічно давати 3-4 млн т фруктів і овочів.
