Пройде не одне тисячоліття, коли людство зрозуміє цю істину, і пройде ще одне тисячоліття, коли людство, нарешті, прийме закони, які оберігатимуть дитину – найбільше наше багатство.

В стародавній Спарті слабких, кволих дітей кидали із скелі в прірву, вважаючи, що з них не виростуть сильні і здорові воїни. В часи кріпацтва дітей насильно відбирали у матерів і продавали, наче річ.

В різні епохи неоднаково дивилися на виховання і догляд за дітьми. Аж у 17-18 ст. на дітей, нарешті, починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячі іграшки, пишуть дитячі книги, дитячі пісні та музику.

"А хіба раніше діти не мали одягу, іграшок? – спитаєте ви”. Та не мали. Дитина носила довгу сорочку, а коли виростала – одяг, як у дорослих. У середньовічній Німеччині слово дитина було синонімом слова "дурень”. Знаємо, що дітям було нелегко, не було законів, які б оберігали їхнє життя.

Аж у 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. А 1989 р. у Ною-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р. в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей.

Декларація – це просто оголошення всіх прав,                           

Є права й в дітей, звичайно, треба, щоб усяк їх знав.

 Знайте, що усі ви рівні, від народження в правах,                           

І людина – змалку вільна, наче в небі синім птах.                                        

Знайте ж, змалечку всіх діток треба вчить, оберігать,                                      

І ніхто в усьому світі їх не сміє ображать                                          

Треба дітям всього світу не сваритись, а дружить                                        

І по правилах хороших. по закону треба жить.

Отже в Конвенції прав дитини записано.

Дитиною вважається кожна людська особа до досягнення нею 18-ти років. Дитина потребує особливої охорони і піклування як до, так і після народження. Кожна дитина має невід’ємне право на життя.

У неньки народилося дитя, Дитя моє! Бог дав тобі життя.                                

І щоб ніхто не заподіяв школиТобі, малесенький громадянин, - 

Бог дав закони нашому народу.                                                      

Від дня народження до іменин,                                                                              

Він твій, цей світ широкий за вікном.                                                        

Ти на життя і щастя маєш право                                                                

Під золото – блакитним знаменном                                                       

Своєї Української держави.                                                               

Кожна дитина має право на ім’я і громадянство з моменту народження.

І дівчатко, і хлоп’ятко Мають право на ім’я.                                                 

Ти –Надійка, я – Василь, А оцей малюк – Максим.                             

Мають Дмитрик і Оленка Ще й по батькові ім’я.                                 

"Я – Дмитро Ілліч Орленко!” – каже впевнено хлоп’ я                       

І великі, і малі Мають власну Батьківщину,                              

Найріднішу на землі.Мають право називати                        

Україну словом мати  Бо вона дітей завжди  Оборонить від біди.