Навіщо людям учитися мислити критично?

                                                    Казка

   В одному царстві жили собі люди. Жили добре, багато, дружньо. Поважали старших, пестили та навчали молодших, любили співати, сміятись, вирощували та дарували один одному квіти. І всі воно були щасливі. Одного разу люди домовились пофарбувати всі будинки у царстві в білий колір, щоб їх будівлі були такими ж безхмарними, як і їхнє життя. Домовилися та й зробили. Так і жили: любо та втішно.

   Але йшов час, у царстві з»явився  Злий Чаклун і здивувався, що все так прекрасно у житті звичайних людей. Найбільше дратували його білі будинки, сміх дітей та квіти. І вирішив він змінити життя людей, завести у царстві свій порядок. Але як протистояти такій великій кількості щасливих та дружніх людей? Думав – думав та й придумав. На те він і Злий Чаклун. Зачарував царя цього царства, а сам сів на його трон. Наступного дня мешканцям оголосили, що тепер у них почнеться нове, краще життя. А щоб відзначити початок нового життя, цар хоче поновити фарбу на будинках. Люди зраділи тому, що цар дбає про їхній добробут. І будинки були перефарбовані. Але Чаклун додав до білої фарби одну краплю чорної і колір будинків ледь-ледь змінився – будинки стали сірими. Через місяць люди звикли до нового забарвлення, та все ще вважали , що їх будинки білі, а життя щасливе.

   Але через деякий час усе повторилося. Тільки тепер Чаклун додав до білої фарби дві краплі чорної. А потім три краплі, чотири, п’ять… І з часом будинки жителів царства стали чорними, а життя нещасливим: зів»яли квіти , затих сміх, не лунали більше пісні. Та люди цього так і не помітили. Зло перемогло. Злий Чаклун перетворив біле на чорне, щастя на горе. 

   «Антиказка з нещасливим кінцем» - скажете ви. Ні, насправді це урок суспільству та вчителю, бо щасливе суспільство не виникає саме пособі.

Впровадження технології розвитку критичного мислення в практику роботи з молодшими школярами

  Сучасні діти приходять до школи з величезним бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а й бути активними  учасниками навчального процесу: ставити запитання, обговорювати проблеми, брати інтерв’ю, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на своїх уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті  знання – якісними.  Мені, як і     будь – кому з вас, хочеться, щоб на уроках панувала атмосфера творчості, відчуття пошуку, духовної свободи, результативності. Тому я у роботі зі своїми учнями постійно намагаюсь побудувати навчальний процес так, щоб діти проявляли живість уявлення, фантазію, могли порівнювати та асоціювати, спиратися на інтуїцію та підсвідомість. Усе це дитина має проявити за допомогою особливих розумових операцій, якими є аналіз, синтез, абстракція, конкретизація і узагальнення. Така організація педагогічної діяльності вимагає від мене , як від учителя,  оволодіння новими методами роботи, впровадження нових технологій, і насамперед,  технології   розвитку критичного мислення.    Технологія розвитку критичного  мислення (ТРКМ) – це проект співпраці вчених , вчителів усього світу. Він був запропонований  у 90-і роки 20 століття американськими вченими К.Мередит, Ч.Темпл, Дж.Стил як особлива методика навчання, що містить відповідь на питання : як вчити мислити?  І мета даної технології полягає у розвитку уміння школярів мислити, які будуть необхідні не лише у навчанні, але і у подальшому житті (уміння приймати виважені рішення, працювати із інформацією, аналізувати різні сторони явищ).        

   Американський  професор, викладач літератури мічиганського коледжу,доброволець програми розвитку критичного мислення , Девід Клустер стверджує, що мислити критично можна в будь – якому віці: не лише у студентів, а і в першокласників достатньо для цього життєвого досвіду.

   Актуальність  цього висловлення  безперечна. Адже молодший шкільний  вік – сприятливий і значущий період для виявлення  та розвитку творчого потенціалу особистості.  У цьому віці формується комплекс цінностей, якостей, здатностей, потреб особистості, що лежать в основі її творчого ставлення до дійсності. Це твердження надало мені бажання переконатися в правдивості цих слів.  

   Тому я спробувала у власній практиці використати елементи технології критичного мислення.                            Насамперед, звичайно ж, треба було розібратись, а що ж таке критичне мислення? Що означає мислити критично ?

Американський фахівець Річард Пауль у книзі з досить показовою назвою – «Критичне мислення: що потрібно кожній людині, щоб вижити в швидкоплинному світі»– запропонував таку робочу дефініцію :

Критичне  мислення – це  мислення  про мислення,  коли  ви  мислите  задля вдосконалення  свого  мислення.           Тут є важливими дві обставини:                                                                                       1) критичне мислення – це не просте мислення, а мислення, яке спричиняє самовдосконалення;                           2) бажане самовдосконалення приходить з навичками використання стандартів коректної оцінки процесу мислення. Коротко кажучи, це самовдосконалення мислення на підставі певних стандартів .                                                  Навчитися мислити критично означає, по-перше, слідувати правилам логіки, а по-друге, також зважати на ряд  загальних психологічних моментів. Тому,  щоб навчити учнів мислити критично,намагаюсь  направляти їх увагу в правильне русло,   вчу самостійно робити висновки та знаходити рішення, аналізувати та спостерігати, шукати пояснення. Завдяки органічній взаємодії слова й унаочнення, а також  використанню  ІКТ, намагаюсь виробляти у школярів уміння помічати в предметі  яскраве, характерне, властиве даному предмету  й зображувати його словом, виховувати внутрішню потребу передавати власне бачення світу, власне сприймання краси.

«Подумай, доведи, порівняй, відгадай, зроби висновок» - так доцільно налаштовувати  учнів, прагнучи розвинути їхній інтерес до світу, їхню фантазію, думку. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Але при цьому слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. 

І тут особливу увагу звертаю на такі моменти: 

 

1. Організовую спостереження.  

Молодші школярі "дивляться", але "не бачать". Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною.                                                                                                                                              

2. Стимулюю творчу уяву.   

Діти 6-9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Тому я допомагаю їм зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомагаю віднайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закладаю основи творчого мислення.                                                   

3. Розвиваю потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти що-небудь цікаве у природі тощо.                                                                                                         

4. Підтримую позитивні емоції.  Відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому моє завдання - дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.                                                                                                                                          

5. Виховую вольові риси характеру.  У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами відомого педагога А. С. Макаренко: "відмова від ризику означає відмову від творчості". Як один з ефективних засобів виховання вольових рис характеру я у своїй практиці використовую  різноманітні ігри.                                                                                                                     

6. Добираю завдання так, щоб будь-який вид діяльності містив  елементи творчості.  Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном таким двигуном для моїх учнів гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо .

   

 При побудові уроку за основу беру його трьохфазову структуру: виклик, осмислення, рефлексія.                         Але досвід показав, що моделювати урок  у цій технології не завжди доречно, а іноді і непросто. Особливо у  1 класі, у початковій школі. В той же час окремі елементи технології використовую досить часто.           

«Мозкова атака» або «мозковий штурм» - це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що здійснюється через вільне накопичення ідей з певної теми, вираження поглядів усіх учасників. Цей метод дає змогу групі учнів використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного виконання завдання.  Саме "мозковий     штурм" спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета "мозкового штурму" чи "мозкової атаки" в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо певної проблеми.

 Кла́стер (англ. cluster скупчення) , гронування — об’єднання  кількох однорідних елементів, яке може бути сприйнятим як самостійна одиниця, наділена певними властивостями. Цей метод ми ще називаємо «Асоціативний кущ» - стратегія навчання, яка закликає учнів вільно і відкрито висловлювати свої думки, здійснювати зв'язок між окремими поняттями, тому, сприяє розвитку соціальних, інформаційних, полікультурних компетенцій, спонукає учнів до саморозвитку, самоосвіти, продуктивної діяльності.                                                                    «Джигсоу» — методична стратегія, згідно з якою учні працюють у групах, причому кожна вивчає окреме питання. Після вивчення інформації, проведення досліджень кожна група складає свій малюнок, схему і представляє її всьому класу, навчаючи при цьому інших.

Таблиця  - «З-Х-Д» - з нею поки що працюємо колективно.

«Бортові журнали» - метод ,схожий на попередній. Відмінність у тому, що такий   журнал веде кожен учень.

Гра «Вірю – не вірю» - проводиться перед початком пояснення матеріалу зразу після повідомлення теми уроку.

Метод прес

Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку з приводу даного матеріалу.

Міцні знання, уміння й навички учні набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес.  Щоб підтримати цей інтерес, я використовую різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації. Не менш корисні вправи із серії "Цікава математика”, "У царстві геометричних фігур”, в яких передбачається оригінальне розв’язування нестандартних задач, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, доведення. Вони потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.    Тому у роботі із моїми учнями всі  свої знання і уміння, весь набутий досвід я направляю на формування таких якостей , які дозволять їм знайти своє місце у майбутньому житті . 

 На власному досвіді я переконалась, що  саме методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, дає можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватись, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію, адаптує до життя у суспільстві. Тож завдання, що стоїть перед учителем кожного предмета , - навчити дітей мислити критично;  подбати про те, щоб вони вміли відрізняти сіре від білого, навіть якщо (як у тій казці, що я розповіла на початку) додано лише одну краплю чорної фарби. Тоді, коли такі діти стануть дорослими, вони не дозволять, щоб їхні будинки стали чорними, а життя нещасливим.